Як запобігти захворюванню на правець. В період воєнного стану надзвичайно актуальними постають питання збереження здоров’я військовослужбовців як одного із чинників підвищення боєздатності військ та профілактики серед них інфекційних хвороб, у тому ч
Водночас існує великий ризик розвитку правця і серед населення.
Спори правця у грунті зберігаються протягом багатьох десятиліть. Токсини збудника правцю є сильною біологічною отрутою, яка уражає людину, а також майже всіх теплокровних тварин. Їхній травний тракт є природним середовищем існування та розмноження правцевого мікроба. З випорожненнями тварин і людей мікроб виділяється у довкілля, у грунті перетворюється на спори та забруднює його. За сприятливих умов спори палички правцю можуть проростати, розмножуватися і накопичуватися. Спорова форма збудника стійка до високих температур, навіть до дії дезінфікуючих засобів. Грунт є постійним резервуаром збудника правцю.
Правець - одна із найнебезпечніших і важких гострих інфекційних хвороб, яка виникає внаслідок проникнення збудника до організму через ушкоджену шкіру або слизові оболонки (наприклад, поранення або травми, опіки, обмороження, хірургічні втручання, мікропошкодження під час пологів у позалікарняних умовах, укуси тощо). Інкубаційний період триває від 3 до 30 днів (найчастіше – 5-14 днів).
Чим він коротший, тим важчий перебіг недуги. Одним з перших характерних симптомів хвороби є тризм – напруження і судомне скорочення жувальних м’язів, що затруднює відкривання рота. Майже одночасно, внаслідок напруження мімічних м’язів, з’являється застигла “сардонічна посмішка” Невдовзі виникає дисфагія – затруднене ковтання, внаслідок спазму м’язів глотки. Поєднання цих трьох симптомів є характерною ранньою ознакою правця. Потім з’являється тонічне напруження м’язів потилиці, що поширюється на спину, живіт, кінцівки. Розлади дихання, серцевої діяльності можуть призвести до їх зупинки і смерті хворого.
Тому правцю легше запобігти, ніж лікувати. При інфікуванні правцевим мікробом імунна система не продукує необхідну для формування імунітету кількість захисних антитіл.
Найефективнішим методом профілактики правцю є планова активна імунізація населення шляхом введення правцевого анатоксину, який входить до складу вакцин АКДП, АДП, АДП-м. Згідно з чинним Календарем профілактичних щеплень повний курс первинної імунізації включає три ін’єкції комбінованою вакциною АКДП з інтервалом в 1 місяць (перше щеплення у 2 місяці). Ревакцинацію здійснюють у 18-місячному і 6-річному віці дитини. Підлітками в 16 років варто повторити вакцинопрофілактику.
Це стосується і дорослих, які часто нехтують щепленнями. У дорослих осіб, для підтримки імунітету проти правця на захисному рівні, необхідно через 10 років проводити ревакцинацію шляхом одноразового введення АДП-м анатоксину. Дорослі обов’язково мають робити щеплення кожні десять років.
У випадку травм для попередження виникнення правцю обов’язковою є хірургічна обробка рани (видалення сторонніх тіл, промивання її антисептичними розчинами) і проведення екстреної профілактики. Вона здійснюється правцевим анатоксином або за допомогою одночасного ведення правцевого анатоксину та протиправцевої сироватки або імуноглобуліну. Це залежить від наявності документального підтвердження про попередні щеплення, а також - характеру травми.
Неспецифічна профілактика полягає в запобіганні травматизму, дотриманні техніки безпеки на виробництві, гігієнічних правил у побуті (ходити у взутті, користуватися рукавицями, особливо під час роботи на городі, дачі, в садку).
При отриманні травм, навіть незначних, особливо при забрудненні рани землею, а також при укусах тваринами, потрібно звертатись за медичною допомогою.
Завідувач відділення епіднагляду
та профілактики інфекційних хвороб
Богородчанського відділу
ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ» Надія ГЛУШКО
