Вовчук Володимир 09.01.1988 – 10.03.2022

  Народився Володимир Вовчук 9 січня 1988 року в селі Ганнусівка Тисменицького району Івано-Франківської області. Був дуже добрим, слухняним, працьовитим хлопчиком.

Ще школярем, перед проголошенням Незалежності, Володя встановив над своїм будинком синьо-жовтий прапор

А коли почалася війна на Сході України, у хлопця  вже спокою не було: «Я негайно їду й підписую контракт на військову службу!..». І ніхто не зміг його  вмовити залишатись вдома.

Він завжди був таким: патріотичним, самовідданим.

Коли у  військкоматі йому відмовили в службі в армії, то докоряв мамі за те, що, вочевидь, домовилася із членами медичної комісії, щоб не брали його до війська. Все перевірив. Справді, за станом здоров’я юнака визнали непридатним до служби. Але він таки переконав, що має бути у війську. Служив у Миколаєві в протиповітряній обороні.

Після демобілізації Володимир працював у державній службі охорони, потім - на радіозаводі в Івано-Франківську. Коли ж розпочалися події на Майдані в Києві, не міг бути осторонь: став активним учасником Революції Гідності. А з початком АТО, в 2014 році, підписав свій перший контракт. Служив у 108-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Цьогоріч у січні йому, батькові двох дітей, виповнилось би 35 років.

Контракт Володя підписав таємно,  навіть у сім'ї не знали. Був командиром відділення. А на дозвіллі мав цікаве захоплення -вишивання картин бісером.

4 лютого 2022 року Володимир підписав черговий контракт. Бійців після 24 лютого кинули на Київщину охороняти села Мощун і Кухарі. Кілька «джавелінів» дали. Люди допомогли трактором рови копати, бліндажі поставити.

 Коли бував вдома, неодмінно шукав зустрічі зі священником, парохом парафії Різдва Пресвятої Богородиці нашого села Ганнусівка отцем Романом Залеським. Тоді були душевні розмови, сповідь, питання і відповіді. Священнослужитель згадує, як Володя приходив до нього, щоб отримати благословіння на службу і захист України.

Часто траплялося, коли готувалися до бою, телефонував отцеві (навіть серед ночі), щоб молитися за них, а трохи згодом звітував, як все відбулося. Звичайно, щастям було почути його голос після бою, навіть і вночі. Та одного разу такий довгоочікуваний дзвінок не пролунав ані до священника, ні до мами…

Солдат Володимир Вовчук загинув 10 березня 2022 року в наступальному бою біля села Захарівка на Київщині при унікальних обставинах. Ворожа БМП вискочила з-за повороту дороги зовсім близько від його позиції, але Володя встиг поцілити в неї з ручного гранатомета. Проте в ту ж мить – одночасно - з тієї машини пролунала кулеметна черга і вразила безстрашного бійця.

Саме та, остання для них, рашистів, черга й стала роковою для українського воїна. Це, стверджують очевидці-побратими, була третя (!)машина ворога , знищена Володимиром під час того бою. Не кожному таке вдається!..

Поховали  Володимира Вовчука 13 березня 2022 року в рідному селі Ганнусівка поблизу церкви на Алеї Слави Героїв. Він  став першим нашим односельчанином, героєм-захисником, який загинув у російсько-українській війні. Героя було нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня, медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» - уже посмертно.