Обережно. Дифтерія.
Дифтерія — інфекція, збудником якої є бактерія Corynebacterium diphtheriae, яка виділяє токсини. Проникає в організм переважно через ніс і ротоглотку, де викликає запалення і набряк слизових оболонок з подальшим утворенням нальоту — дифтерійних плівок. Захворювання є небезпечним через можливі ускладнення, включаючи задуху. До повсюдної вакцинації дана інфекція була однією з найпоширеніших причин дитячої смертності. Вакцинація – надійний захист від дифтерії.
Як відбувається зараження дифтерією
При потраплянні в зовнішнє середовище дифтерійна паличка довго зберігає життєздатність. Збудник відноситься до дуже стійких бактерій, виживає у зовнішньому середовищі, в тому числі на предметах побуту і різних поверхнях, де мікроорганізми можуть існувати до 2 тижнів. Найчастіше інфікування відбувається при контакті з хворою людиною або носієм. Передача збудника дифтерії відбувається повітряно-крапельним шляхом. Також можливе зараження контактно-побутовим шляхом. Ризик однаковий для всіх вікових категорій, але підвищується в міру ослаблення набутого імунітету.
Форми дифтерії і симптоми захворювання
Характерні ознаки інфекції залежать від місця проникнення бактерій в організм, а також від форми захворювання, яке може бути локалізованим або поширеним. У 95% випадків фіксують дифтерію ротоглотки, коли хвороба вражає мигдалини і слизову оболонку рота. До локалізованих форм відноситься дифтерія гортані — зустрічається в 1,3% випадків і провокує розвиток крупу з можливою задухою. Рідко зустрічається вид інфекції, що вражає очі, ніс, статеві органи (не більше 0,5% випадків), а також шкіру. Крім того, дифтерія може мати поширену форму і виходити за межі гортані, зачіпаючи одночасно кілька органів.
Хворобі передує інкубаційний період, який триває від 2 до 14 днів. У цей проміжок часу ознаки інфекції відсутні або спостерігається легке загальне нездужання. Розвиток захворювання може бути стрімким, що вимагає негайного введення протидифтерійної сироватки (ПДС) і лікування в умовах стаціонару.
Симптоми дифтерії:
- виражена слабкість, сонливість;
- біль в м'язах;
- помітна блідість шкіри;
- підвищення температури тіла до 40 ° С;
- хворобливість в області шиї;
- утруднене ковтання через біль у горлі;
- набряк і почервоніння слизової глотки;
- утруднене носове дихання, сукровичні виділення (при дифтерії носа);
- поява на піднебінні, мигдалинах, в області гортані брудно-білих плівок, щільно з'єднаних з тканинами;
- сухий кашель, зміна голосу, наростаюча задишка;
- збільшення лімфатичних вузлів, набряк шиї.
При важкій формі інфекційного захворювання спостерігаються великі щільні нальоти, що покривають слизові, гіпертермія, судоми, наростаюча дихальна недостатність. Без введення протидифтерійної сироватки в 50% випадків настає летальний результат.
Діагностика дифтерії
При захворюванні, що протікає в легкій формі, слід виключити ангіну і ларингіт, які мають схожі симптоми. Відмінні риси дифтерії — плівка має чіткі межі і може покривати як всю мигдалину, так і її частину, а також піднебіння. Дифтерійні плівки важко видаляються, а в разі пошкодження — викликають кровоточивість слизових оболонок. Спостерігається солодкувато-нудотний запах з рота. Ковтання дуже болюче, при ураженні гортані у хворого раптово з'являється гавкаючий кашель з наростаючою задишкою. Для підтвердження діагнозу необхідно лабораторне дослідження мазка, взятого з мигдалин, із зіву або порожнини носа.
Лікування та профілактика дифтерії
Усі хворі на дифтерію, незалежно від ступеня тяжкості, підлягають обов’язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару. Головним у лікуванні всіх форм дифтерії (крім бактеріоносійства) є введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (ПДС), яка пригнічує дифтерійний токсин у крові.
Попередити розвиток небезпечних ускладнень можна завдяки отриманим профілактичним щепленням проти дифтерії, відповідно до Національного календаря щеплень, Щоб запобігти розповсюдженню хвороби, потрібні раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв.
Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії (правця), наявність якого практично ліквідує небезпеку розвитку важких форм дифтерії та допомагає зменшити захворюваність.
Вакцинація дітей АКДП-вакциною здійснюється тричі у 2, 4, 6 місяців, у 18 місяців проводиться ревакцинація.
Наступні ревакцинації проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (АДП), у 16 років – анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (АДП-М). Ревакцинація АДП-м у дорослому віці необхідна кожні 10 років.
Захворюваність на дифтерію в Україні
Впродовж 2010-19 р.р. в Україні щорічно реєстрували поодинокі випадки дифтерії. Загалом зареєстровано 77 хворих на дифтерію, з них 14 дітей та 63 дорослих. Летальних випадків не зафіксовано. Не виявлено хворих на дифтерію у 2017 р., 2020-21 р.р.
На початку квітня у Тернопільській області на Чортківщині підтверджено випадок дифтерії у 29-річної жінки, яка приїхала зі сходу України. Виявлено понад 70 людей, які контактували з інфікованою, вони проходять антибіотикотерапію і перебувають під медичним наглядом. В інфекційному осередку проведені дезінфекційні заходи і виконуються щеплення проти дифтерії.
В період з 2015 року по 2021рік на території колишніх Богородчанського та Тисменицького районів випадків захворювання на дифтерію не було зареєстровано.
Згідно досліджень фахівців, для повноцінного захисту населення від вакцинокерованих хвороб потрібно, щоб 95% населення мали щеплення (так званий популяційний імунітет). В Україні, в окремих територіальних громадах, на жаль, цих показників не досягнуто. Тому ми постійно стоїмо на порозі епідемій чи спалахів.
Завідувач мікробіологічної лабораторії
Богородчанського відділу
ДУ « Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ» Лілія ЛАПКО
