СЬОГОДЕННІ ІСТОРІЇ. З Попасної — у Єзупіль.
Своєрідну рубрику «Біженці війни» започаткована на нашій фейсбук-сторінці Єзупільська територіальна громада.
Тут відтепер розповідатимуть про людей, які через війну були змушені покинути свій дім і оселилися в Єзупільській ТГ.
Чому історії цих людей повинен знати широкий загал, адміністратори ФБ-сайту пояснюють так: «Офіційно вони ВПО — внутрішньо переміщені особи. Але для нас — просто наші рідні українці. Чому це важливо та чому про це варто писати: бо війна зруйнувала долі та життя мільйонів людей; бо українці один одного підтримують та допомагають;бо варто знати і пам’ятати про те, що зробив окупант на нашій землі; бо люди в нас чудові, а війна — це жахливо».
Першою такою історією — про подружжя Колесніків з Попасної.
Пан Іван та пані Наталя ще на початку березня виїхали з рідної домівки у Попасній. Там залишили все — хату, яку будували ціле життя, господарство, речі…
Спочатку жили в Бахмуті, потім Дніпрі, а врешті вирішили їхати на захід країни.
Тут не мають родини, знайомих. А друзі лякали, що у цих краях живуть бандерівці, східняків не люблять — і їхати сюди страшно. Але у червні таки наважилися, бо переконала племінниця з Тернополя.
Власне до Єзуполя їх спрямували волонтери з Івано-Франківська. І подружжя оселилося в порожній хаті діда тутешньої жительки.
Нині ці люди дуже зворушені щирістю та чуйністю місцевих. Кажуть: сусіди допомагають продуктами та всім необхідним. Іван і Наталія обидвоє на пенсії. Вона — інвалід І групи. Хотілося доживати роки в рідній оселі, мріяли про спокійну старість. Але прийшла війна… Уже згодом дізнались, що діється в Попасній, а потім побачили кадри вщент зруйнованої своєї хати. Дивитись на те, у що перетворив ворог рідну Попасну, без сліз не можуть. Російські пабліки показують кадри знищеного міста, яке начебто зруйнували українські війська.
Але Іван з Наталією добре знають, бо бачили та чують від своїх знайомих, що «визволителі» творять на сході. Мародерство, злочини, вбивства. Знайомий розповідав, що після окупації заїхав додому, щоб забрати хоча б якісь речі. Та хата була повністю пограбована. На подвір’ї знайшов тільки одну виделку…
Отож повертатись подружжю фактично нікуди. Що пережили ці люди — уявити важко. Але сьогодні вони в безпеці. Якось налагоджують побут. Звикають до місцевого діалекту. Пан Іван називає себе ґаздою, уже й посадив біля хати маленький городець. А ще записує в блокнот нові слова: бамбетль, коліжанка… Вітаються, як заведено у наших краях: «Слава Ісусу Христу!» Хороші та добрі люди.
Нещодавно цій родині працівники селищної ради передали допомогу від благодійної організації «Карітас Івано-Франківськ». Потім пан Іван запросив їх на каву, на дружню розмову…
Автори публікації на сторінці «Єзупільська територіальна громада» діляться відчуттями, що таких людей хочеться огорнути турботою й добром, щоб вони почувались в Єзуполі, як удома. Адже поки що їхній дім тут. «І поки вони тут, то наші місцеві хлопці, зокрема чоловік власниці будинку, де мешкає подружжя, воюють за їхню і нашу рідну Попасну. Ось така іронія війни…», — зауважують адміністратори ФБ-сайту і додають до публікації невеличкий відео-сюжет.
