Хвороби нирок. Профілактика
■ Хвороби нирок є дуже підступними: вони розвиваються непомітно аж до важкої форми. Нирки відповідають за очищення крові та виведення рідини з організму. Цей життєво важливий орган постійно стикається з високими навантаженнями. Численні дослідження доводять, що нирки можуть втратити до 90% функцій без будь-яких зовнішніх проявів чи симптомів.
■ За даними ВООЗ, кількість хворих на хронічні захворювання нирок складає 850 млн. За прогнозами вчених до 2040 року летальність від цих захворювань може увійти до першої п’ятірки причин смертності населення планети.
■ Інфекції сечовивідних шляхів є одними з найбільш поширених типів інфекцій, на які щорічно припадає мільйони звернень до лікаря.
■ Це група запальних захворювань, які можуть вражати один або кілька відділів сечовидільної системи: уретру, сечовий міхур, сечоводи, нирки.
■ Усі захворювання сечовивідних шляхів прийнято розділяти в залежності від локалізації запального процесу:
Цистит – запалення сечового міхура. Воно, як правило, не становить загрозу організму, якщо було вчасно виявленим та пролікованим.
Пієлонефрит - запалення паренхіми нирки. Якщо це захворювання не діагностувати вчасно, збільшується ризик поширення інфекції на весь організм.
Уретрит – це інфекція уретри.
■ Інфекції сечовивідних шляхів викликаються мікробами та бактеріями, які долають захисні бар’єри організму в сечовивідних шляхах.
■ Переважна більшість інфекцій сечовивідних шляхів викликається бактерією Escherichia coli ( кишкова паличка) , яка з різних причин проникає із шлунково-кишкового тракту до сечовивідної системи. Також запалення можуть
спровокувати й інші бактерії: клебсієла, стафілокок, ентерококи, стрептококи групи B, протей (Рroteus mirabilis) тощо. Бактерії хламідіозу і мікоплазми інфікують зазвичай уретру.
Вкрай рідко інфекція сечовивідних шляхів обумовлена вірусами та грибками (наприклад, кандідоз).
■ Сечовивідні шляхи можна розділити на дві частини - верхні й нижні. Верхні складаються з нирок і сечоводів, а нижні - з сечового міхура і уретри.
■ Сечовід дуже рідко є місцем інфікування. Більшість інфекцій сечовивідних шляхів складають інфекції сечового міхура.
■ Інфекції сечовивідних шляхів не завжди мають явні симптоми, які важко пропустити. Про них потрібно знати.
■ Зустрічається і безсимптомне протікання хвороби, або з мало вираженою симптоматикою. Проте, так чи інакше, подібне захворювання все ж приносить дискомфорт чи неприємні відчуття.
■ Ознаки інфекції сечовивідних шляхів можуть відрізнятися залежно від виду інфекційного агента, локалізації запалення, стадії хвороби, імунного статусу людини, наявність супутніх захворювань ,віку, статі та ін.
■ Інфекція сечовивідних шляхів проявляється симптомами:
- підвищенням температури тіла;
- дискомфортом чи болем в уретрі, у нижніх відділах живота, попереку;
- виділенням з уретри;
- зміною кольору, запаху сечі;
Крім того, може спостерігатись нудота, блювання, загальна слабкість.
■ Гострі та хронічні інфекції сечовивідних шляхів можуть спричинити небезпечні ускладнення, тому своєчасна діагностика та лікування вкрай важливі для збереження міцного здоров'я.
■ ■ Мікробіологічний посів сечі - це саме той ''золотий стандарт'' діагностики інфекцій сечовидільних шляхів (ІСШ), який допоможе вам:
✔ Визначити збудника інфекції з точністю до виду. Це дозволить вашому лікарю підібрати найефективніший антибіотик для лікування саме вашого випадку.
✔ З'ясувати, чи є у вас стійкість до антибіотиків та яких саме. Це допоможе підібрати ефективний курс терапії з першого разу.
■ Якщо своєчасно не звернути увагу на ознаки хвороби та не вилікувати її, інфекція сечових шляхів може призвести до серйозних ускладнень , а саме:
- абсцес кори нирок,
- паранефральний абсцес,
- піонефроз,
- гангренозний пієлонефрит;
- хронічним пієлонефрит.
■ Це важкі хвороби, при яких у нирках з'являється гній. Такі хвороби лікуються хірургічним втручанням.
■ Найважче ускладнення – сепсис, що може призвести до смерті.
ПРОФІЛАКТИКА
■ У профілактиці захворювань сечовивідної системи велике значення відводиться своєчасній санації різних осередків інфекції (каріозні зуби, хронічний тонзиліт, гайморит) та ін.
■ Дуже шкідливим є «перетримування» сечі у сечовому міхурі, що сприяє застійним явищам, провокує міхуровосечовідний рефлюкс – зворотнє «закидання» сечі з міхура у сечоводи.
■ Пацієнтам із хворобами нирок слід уникати перевтоми.
■ Не можна зловживати перебуванням на сонці, також не слід допускати переохолодження поперекової ділянки, органів тазу, ніг.
ПРОХОДЬТЕ ПРОФІЛАКТИЧНІ ОГЛЯДИ І НЕ ЗАЙМАЙТЕСЬ
САМОЛІКУВАННЯМ
■ Основні симптоми хронічної хвороби нирок - набряк гомілок, постійна втома, порушення концентрації уваги, втрата апетиту, поява крові та піни у сечі - найчастіше проявляються, коли хвороба переходить у важку форму.
■ Тому не ігноруйте профілактичні огляди, особливо, коли належите до групи ризику хвороб нирок, важливо проводити лабораторні дослідження (загальний аналіз сечі, креатинін крові), УЗД – 1 раз на рік.
■ Водночас, не займайтесь самолікуванням. Це стосується не лише лікування хвороби нирок. Більшість безрецептурних лікарських засобів, зокрема, протизапальні препарати (наприклад, ібупрофен), часто викликають порушення функції нирок та відповідні захворювання.
■ Любителі час від часу «прокапатися» також ризикують додати до своїх хвороб ще одну - недугу нирок.
КОНТРОЛЮЙТЕ АРТЕРІАЛЬНИЙ ТИСК
■ Високий артеріальний тиск є однією із найпоширеніших причин розвитку захворювань нирок. Ще небезпечніше, коли високий тиск виникає на фоні діабету, серцево-судинних захворювань, високого рівня холестерину. У комплексі ці чинники можуть викликати серйозні порушення функцій нирок.
■ Якщо ви належите до групи ризику, регулярно проходьте обстеження для перевірки функцій нирок.
Не забувайте про здоровий спосіб життя!
■ Харчуйтеся раціонально. Профілактика хвороб нирок полягає в тому, що їжа повинна рівномірно надходити в організм, не перевантажуючи травну систему і нирки, не містити критичної кількості подразнюючих речовин - солі, прянощів. Рекомендується споживати не більше чайної ложки солі в день.
■ Пийте достатньо чистої, краще джерельної води. Пити треба регулярно, рівними порціями впродовж всього дня. Доросла людина з вагою 70-75 кг у середньому потребує 2800 – 3000 мл рідини (включаючи усі рідкі страви, напої
тощо), однак орієнтуватись варто на відчуття спраги.
■ Не зловживайте алкоголем та відмовтеся від куріння.
■ Будьте активними.
■ Фізична активність необхідна людині для підтримки тонусу і нормального функціонування всіх внутрішніх органів. Фізичні навантаження допомагають нормалізувати артеріальний тиск, покращити мікроциркуляцію крові в нирках і таким чином зменшити ризик розвитку хронічних хвороб нирок.
■ ■ Пам’ятайте! Хворобу легше попередити, ніж лікувати. Бактеріолог мікробіологічної лабораторії Богородчанського відділу ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ» Скрипник-Петрунишин Леся
