СЬОГОДНІ, 30 ЛИПНЯ, – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ВИШИВКИ
У 2011 році група шведських вишивальниць у Керстін Неттельблад та Skåne Sy-d започаткувала День вишивки, який згодом поширився в інших країнах світу і перетворився у міжнародне свято.
Тож до Дня вишиванки, який відзначаємо щороку третього четверга травня (у 2006 році було засноване, як патріотична акція, студенткою університету імені Юрія Федьковича Лесею Воронюк ) та Всесвітнього Дня рукоділля, який припадає на 16 листопада, додалося ще одне свято на вшанування найдавнішого ремесла. Варто зазначити, до нашого Дня вишиванки долучається понад 100 країн світу, а День рукоділля хоч і немає офіційного статусу, фонд ЮНЕСКО оголосив, що рукоділля прирівнюється до культурної спадщини світу.
Вишивка це справжнє мистецтво, яке передається з покоління в покоління. Це процес оздоблення тканини або іншого матеріалу візерунками, які створюються за допомогою голки і ниток. Це мистецтво включає в себе використання різних видів стібків, які прикрашають тканину та надають їй дивовижного вигляду.
Вишивка має глибоке історичне коріння: вона існувала з моменту виготовлення тканини і була популярною ще в давнину, часто слугуючи знаком статусу. Українці здавна вірили, що вишивка містить в собі інформацію щодо звичаїв, традицій, обрядів нашого народу, має оберегову функцію.
Відповідно до деяких джерел відомо, що розвиток вишивки бере свій початок ще з першого тисячоліття до нашої ери. Українська вишивка сформувалась під впливом Візантії. За часів Київської Русі особливою популярністю користувалась вишивка срібними чи золотими нитками, що вимагало серйозних умінь від майстрині.
Спочатку вишивка була ручною роботою, але з часом вона стала більш технічною. Перша вишивальна машина була винайдена на початку 1800-х років, що значно прискорило процес. Важливою частиною вишивання є правильний вибір голки. Найперші голки, виготовлені з кістки, зараз замінено металевими, що значно покращило якість роботи. Вишивальниці використовують голки з тупим кінчиком, щоб вберегти пальці.
Українці найчастіше прикрашали такий елемент одягу, як сорочка. Найпопулярніші кольори: червоний, чорний, жовтий, синій та зелений. Існують безліч різновидів орнаментів, що утворювались протягом століть на теренах України. Різномаїття українських вишивок просто вражає. Не знайдеться, мабуть, жодна країна світу, яка б мала таку багатогранну культуру вишитого одягу.
У залежності від території виділяють цілий ряд видів реалізації вишивок: вишиванка середньої Наддніпрянщини, Полтавська вишиванка, Волинська вишиванка, Сіверщина та Чернігівщина, вишиванка Полісся, вишиванка Буковини, вишиванка Покуття, Гуцульська вишиванка, Бойківська вишиванка, Закарпатська вишиванка, Лемківська вишиванка, стрій вишиванок Слобожанщини.
Варто зазначити, що два елементи з Полтавщини: технологія виконання решетилівської вишивки «білим по білому» та традиція і технологія вишивки жіночої сорочки на Гадяччині внесені до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.
Всеукраїнський центр вишивки та килимарства (знаходиться у Решетилівці), який уже відомий не лише на теренах України, а й закордоном, відроджує, зберігає, популяризує, розвиває вишивальну та килимову спадщину нашого народу, займається комплексним вивченням цих ремесел, як феномену людської цивілізації та суттєвого компонента традиційної і сучасної культури. Виставкову залу ВЦВК відвідує чимало як організованих груп, так і окремих громадян, щоб помилуватися вишитими дивотворами наших майстринь, насамперед «білим по білому».
Мистецтво вишивати залишається важливою частиною багатьох культур, а свято Всесвітнього дня вишивки нагадує нам про важливість цієї давньої і прекрасної традиції, яка зберігається та передається з покоління в покоління.
