З історії товариства «Просвіта» села Побережжя.

Дата: 15.02.2022 22:05

Кількість переглядів: 647

Г. Я. Лончина

Поберезький навчально-виховний комплекс; Івано-Франківська обл., Тисменицький р-н,

с. Побережжя

У статті відтворено сторінки діяльності товариства “Просвіта” села Побережжя на основі спогадів и?ого мешканців. У додатку подано анотаціі? книг з бібліотеки товариства, збережені Мироном Лещишиним.

У другіий половині XIX cт. в Галичині серед патріотично налаштованої еліти виникала думка про заснування просвітницьких товариств, які здійснювали б просвіту населення в напрямку моральному, матеріальному і політичному через видання практичних книжок і брошур українською мовою. Це стало передумовою виникнення товариства “Просвіта”. 8 грудня 1868 року у Львові скликано перший загальний збір товариства, на якому було фактично започатковано діяльність цієї громадської організації. На західних землях України “Просвіта”, незважаючи на утиски і переслідування з боку австро-угорської та польської влад, на розгул шовіністів, діяла, виховуючи все нові й нові покоління патріотів. Товариство було наймасовішою організацією, діяльність якої охоплювала практично всі ділянки національного життя. При читальнях “Просвіти” приміщувалися і працювали каси, крамниці, дитячі садки, гуртки молодіжних організацій, створених з ініціативи і за сприяння товариства. Саме “Просвіта” найбільше спричинилася до зростання й піднесення національної свідомості.

Створенню просвітницького товариства в селі Побережжя передувала діяльність сільського церковного хору. Керував хором Федір Салига, родом із Вікторова, одружениий у Побережжі, де жив і працював дяком у церкві. На той час читальні ще не було, то репетиції хору проводилися в хаті Тихонюка Василя, активного учасника хору, влітку – в стодолах селян. Зі спогадів старожилів відомо, що часто проводилися репетиції на березі Дністра, іноді це тривало до світанку. Хор користувався великою популярністю в окрузі. Хористи їздили з концертами в сусідні села. Зароблені гроші віддавали для будівництва читальні (клубу).

Товариство «Просвіта» в селі Побережжя було засноване в 1927 році. Організував роботу Товариства отець Олексій Шараневич. Він був головою читальні «Просвіта». Спочатку було побудовано дві читальні (на Бранівці і Слобідці – частини села Побережжя).

Пізніше було побу- довано третю читальню в центрі села, при ній же діяла крамниця. Десь в половині 30-х років побудовано приміщення «Сокіл» (будинок), а також «Центросоюз» – маслопереробний цех.

Спочатку членами Товариства стало 35 людей, згодом їх налічувалось біля 50.

Список учасників, складений за розповіддю старожилів:

1.  Шараневич Олексій – голова читальні “Просвіта”
2.  Вовк Дмитро – голова (пізніше)
3.  Пуйда Василь
4.  Качан Михайло
5.  Білан Михайло
6. Лещишин Григорій
7.  Запухляк Григорій – голова (в інший період)
8.  Мороз Олексій
9. Мацьків Михайло
10.  Калин Василь
11.  Посацький Павло (директор школи)
12. Тихонюк Василь
13.  Завальський Григорій
14.  Запухляк Василь
15.  Куш Василь
16. Лещишин Гаврило
17. Лещишин Василь
18.  Королик Михайло
19.  Королик Василь
20.  Вівчар Михайло
21. Кукурудз Іван
22. Рижак Василь
23.  Калин Іван
24. Лещишин Михайло
25.  Мацьків Іван
26.  Вівчар Василь
27.  Вовк Микола
28.  Мацьків Михайло
29.  Мороз Семен
30.  Калин Іван
31. Білан Станіслав
32. Коцур Олексій
33. Лещишин Марина
34. Кузенко Ганна
35.  Тихонюк Іван
36.  Яцинович Ганна

У другій половині 30-х років товариство «Просвіта» очолював Дмитро Вовк. Діяльність організації сприяла освіченості селян: проводилися вечірні курси для неписьменних, якими керував Дмитро Яцожинський. Членами просвітницького товариства було створено бібліотеку, яка на кінець 30-х років нараховувала біля 1,5 тис. книг. При читальнях працювали аматорські гуртки художньої самодіяльності: хоровий, драматичний, навіть була пожежна команда. З метою пропаганди ве- дення здорового способу життя та антиалкогольної пропаганди було створено “Братство тверезості”, куди входили як чоловіки, так і жінки. У читальні проводилися різні заходи, зокрема “чайні вечори”, на яких дівчат і хлопців навчали різних ремесел. Щонеділі в читальні організо- вувалися танці. Молодь після вечірньої відправи в церкві, переодягнув-

шись у старіший одяг, поспішала на танці, де грали троїсті музики.
Десь у 1932 році було засновано молодіжне товариство «Сокіл». Крім участі в аматорських гуртках, його учасники брали активну участь у виконанні різних спортивних вправ, організовували фести- ни(фестивалі), ходили на панахиди, присвячені пам’яті Січових Стріль- ців, у Станіславі. Фестини проводилися в різних селах дуже організовано. Там, де вони проводилися, сходилися люди з різних сіл. Кожне село мало свого провідника, який керував групою людей. У такі групи входило до 40 чоловік. На фестивалях виступали хори, виконувалися різноманітні спортивні вправи. Жіночий склад товариства виконував вправи із серпами на мотив пісні “У лісі літом я би жив...” У Побережжі фестини проводилися на сільських луках(охабі). Крім згаданих вище захо- дів, ставилися уривки імпровізованих вистав: з Трісколози (частина те- риторії села, що прилягала до Дністра) на конях налітали “турки” і брали людей у полон. Назустріч вискакував загін козаків, який визволяв бранців. Це дійство викликало неабиякі емоції.

Активними членами товариства “Сокіл” були (з розповідей старожилів):

1. Калин Євдокія
2. Качан Ольга (Куш)
3. Кукурудз Марія (Ходак)
4. Вівчар Марина (Лещишин)
5. Лещишин Марія (Білан)
6. Мацьків Анастасія (Куш)
7. Качан Леонія (Барта)
8. Качан Ганна (Марчук)
9. Нагірна Анастасія (Лещишин)

10. Попадюк Марія (Кашалаба)

11. Пуйда Анастасія (Куш)
12. Дячук Марія (Мусій)
13. Макар Анастасія (Запухляк)

14. Калин Юлія (Калин)

15. Пуйда Станіслав

16. Запухляк Василь

17. Калин Василь

18. Пуйда Григорій

19. Калин Михайло
20. Тихонюк Василь
21. Тихонюк Марія та інші.

Приблизно так звучали рядки гімну “Соколів”:

Соколи, соколи, ставайте в ряди,

До вас дух Тарасів взиває.
В здоровому тілі –здорова душа.

Де воля, там сила сокільська буяє.

             30-ті роки були чи не найвищими роками піднесення «Просвіти». У читальнях організовувались масові читання книг, газет, журналів, си- лами молодіжних осередків організовувались святкування ювілеїв Тара- са Шевченка, Маркіяна Шашкевича, проводилися вечорниці, де молодь демонструвала свої вміння основ господарювання, основ ремесел, мис- тецькі вміння.

Польський уряд хоча й неприхильно ставився до просвітян, але виявляв це непослідовно.

Силами членів «Просвіти» в читальню було придбано в кінці 30-х років батарейний радіоприймач. Проводилось колективне прослуховування радіопередач. Це було зроблено при допомозі молодих теологів Кукурудзів – Михайла та Володимира, за участю Пуйди Василя Яковича. Кукурудз Михайло і Кукурудз Володимир у перші дні війни емігруйвали за кордон.

Настав гіркий вересень 1939 року.

Більшовицька влада з перших же днів окупації Галичини розпочала ліквідацію патріотичних організацій. Розпочалися арешти активістів “Просвіти”, спалювалися книги, газети, журнали. Біля читальні горіли книжки, журнали та газети (бібліотека була в читальні). Бібліотека на той час нараховувала десь біля 2 тис. примірників.

«Ми, малі хлопчики, бігали круг вогнища і гралися вогнем. Нас за- ставляли розривати книги, бо вони не хотіли горіти. Наказували ніякі «образки» з книг не виривати, не виносити» (із згадки Пуйди Якова і Пуйди Михайла, які тоді були малими дітьми). Частину бібліотеки вда- лося врятувати активісту “Просвіти” Лещишину Григорію, який потайки вночі прикопав книги вдома в саду. Пізніше його син Лещишин Мирон розкопав частину примірників, але більшість із них зотліла. Ті, що частково вціліли, він переховував на горищі. Тільки з настанням неза- лежності вдалося дізнатися про долю цих книг.

Після знищення бібліотеки «визволителі» не залишили поза увагою і активістів-просвітян. Загинули в Дем’яновому Лазі Вовк Дмитро, Качан Михайло, частина членів “Просвіти” була репресована. Радіо трохи попрацювало на «визволителів», а потім його вже ніхто не бачив у сільському клубі.

“Просвіта” та її дітища – патріотичні молодіжні організації об’єднували молодь, давали їй фізичний та політичний гарт. Тут гуртувалися патріоти, що згодом ставали вояками УПА, членами націоналістичних організацій.

Славні традиції просвітян продовжувались у 50-60-і роки минулого століття. Хоча організація вже не існувала і не могла існувати в ра- дянські часи, коли за національну ідею строго переслідували українців, патріотично налаштовані побережани через прищеплення до культур- них надбань прагнули виховувати молодь у патріотичному дусі.

У 1960-х роках завідувачем клубу був Левандовський, після нього керівники часто змінювалися. Серед них Королик Василь, Василь Куш, Пуйда Люба, Обельницька Олена та ін. У ті роки активізував свою роботу драматичний гурток, яким керував Ясь (Іван) Барта. Ставили тільки вистави українських драматургів: “Запорожець за Дунаєм”, “Сава Чалий”, “Мати-наймичка”, “Лісова пісня”, “Ой, не ходи, Грицю, тай на вечорниці”, “Маруся Богуславка” та ін. Костюми позичали аматори в Івано-Франківському драмтеатрі. Продавалися квитки по місцях, молодь була на балконі. Колектив користувався великою популярністю в районі. Їздили з виставами на запрошення інших клубів. Учасниками вистав на той час були Калин Семен, Вовк Микола, Вовк Марія, Сосновський Михайло, Лещишин Григорій, Королик Зеновій, Мойсишин Михайло, Запухляк Володимир, Запухляк Василь та ін. З роками колектив поповнювався новими аматорами. Після смерті Івана Барти керував драматичним гуртком учитель Михайло Мойсишин.

Товариство “Просвіта” отримало своє друге народження з прого- лошенням незалежності України у 90-х роках XX ст. Так у 1990 р. на Поберезькому заводі пресових агрегатів та у Поберезькій середній школі було створено товариство ім. Тараса Шевченка, яке згодом отримало свою первісну назву. Першим очолив шкільне товариство “Просвіта” Василь Остапович, учитель початкових класів. Пізніше головами організації були Марія Чуйко, Галина Лончина, Ірина Калин, Марія Пуйда. Членами товариства були педагогічні працівники школи.

Основне завдання, яке стояло перед просвітянами – національне та духовне відродження українського народу. Члени організації організо- вували збір коштів для будівництва пам’ятника Тарасові Шевченку в селах Побережжя та Ганнусівка, Могили січових стрільців, жертв ста- лінських репресій, пам’ятника Тарасові Шевченку в Петербурзі, органі- зовували національні свята, вшанування ювілейних дат, долучалися до організації перших демократичних виборів, організовували мітинги, ві- че на підтримку демократичних сил.

У школі було відновлено пошукову роботу з учнями: збиралися народознавчі матеріали, матеріали національно-визвольного руху. Бага- то зусиль докладено до збору матеріалів з історії школи, які узагальнив і систематизував Василь Остапович у своїй книзі “Школа і освіта в селах Побережжя та Ганнусівка: погляд у минуле і сучасне”. Видано дві книги з історії села Ганнусівка цим же автором. Збираються матеріали з історії села Побережжя.

На рахунку шкільного осередку товариства “Просвіта” ряд інших важливих справ. Робота триває і триватиме, бо мета, яку ставила перед собою організація з самого початку заснування, залишається актуаль- ною і на сьогоднішній день.

Матеріали зібрані членами товариства “Просвіта” Поберезького НВК та систематизовані жителем села Побережжя Яковом Васильовичем Пуйдою. Записано зі слів старожилів села Анастасії Мороз, Юрія Мацьківа, Марії Завальської, а також Анастасіії Тихонюк, Богдана Ка- чана, Мирона Лещишина.

Додаток 1

Книги з бібліотеки “Просвіти” села Побережжя, збережені Лещишином Мироном (анотація)

• «Просвіта». Рокь 1896. Книжочка 1 и 2. Календарь на рокь 1896. Це ілюстрований народний календар товариства «Просвіта» на пересту- пний 1896 рік, виданий у Львові друкарнею Наукового товариства імені Шевченка (К. Бернарським).
• «Просвіта». Рік 1899, кн. 1-2. Календар на рік 1899, що складаються із розділів: «Календарь историчний» («Летопись всемирний», «Летопись руска»); «Календарь астрономичньий» (тут же розміщені всесторонні новини, поради, смішинки).

• «Наша история в вопросах и ответахь» за червень і липень 1903 р., написана Иваном изь-надь Дністра. В цій брошурі надрукована історич- на дума «Смерть князя Романа подч Завихостомь» (1205), написана Н. Устіяновичем. Видана вона у Львові товариством імені Качковського під редакцією Богдана Дівицького. «Боротьба англійських колоній аме- риканських за волю», написана М. Загірною з фундації імені Стефана Дубровського.
• Брошура «Грюндвальдскій бой». «Правдивий душпастирь о при- хожань». Львів, 1910 р., за редакцією Пилипа Івановича Свистуна.
• «Дзвін», ч. 3, 1 лютого, 19 січня (ш. ст.) 1905 р., Львів. Ілюстрований літературно-науковий часопис для руского народа. Виходив у Львові кожної середи під редакцією Осипа Шпика. Починається вступною ст. «Просвітою до добробуту». Друкується твір Нечуя-Левицького «Баба Параска та баба Палажка», поезія М. Олійника «Сівач», ст. «Революція в Росії».
• «Хлопська правда». Коломия, 1909 р. Часопись для народа. Редактор Іван Чупрей, видавець Кирило Трильовський, ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12.
• «З життя міщанства в Коломиї», «Про галицькі суди», «Перші християни», «Чи давати Австрії рекрута?», «Скинемо вже раз заслону», «Промова Т. Старуха посла до Ради Державної», «Бунт України проти Москви», «Як попала Україна під Москву», Богдан Лепкий «Не хиляйте в діл прапора!», вірш Василя Пачовського «В 200-літню річницю зруй- нування Січи». Вірш-поема Семена Крилатого «В роковини полтавсько- го бою» (1709), що складається із 26 читирирядкових строф. В часопи- сах можна побачити ілюстрації (фотографії) «Перший січовий курс на Буковині» (падолист 1908 р.), «Танець аркан» ( в честь загального січо- вого свята), «Вправи січовичок», «Вправи січовиків» та інші.

• «Будучність», Львів, січень 1909 р., літературно-науковий часопис. В ньому можна прочитати оповідання І.Я. Франка «Вугляр», оповідання Надії Кибальчич «Весняні птахи», драматичні картини Станіслава Вес- нянські «Смерть Офелії», поезії П. Куліша «Наставник», Надії Кибаль- чич «Остання троянда», М Чернявського «Сніг тане», М. Шаповалова «Молодій дівчині», Христі Лічевської «До С.», статті Євшана «Пісня про Мойсея» (аналіз поеми «Мойсей» І. Франка), Шаповалова «Українство і російська література».
• «Народне слово», п. 485. Львів, 11 марта 1911 року. Ілюстрований, популярний просвітній і літературний часопис, що виходить тричі на тиждень. Часопис повністю присвячений 50-м роковинам смерті Т. Г. Шевченка.
• «Вісти з Запорожа», ч. 62-64, Львів, 30 грудня 1911 р. Часопис ру- ханкових і пожарних товариств. Редактор Семен Демидчук. Відкрива- ється журнал ст. «До наших полків в краю Галичини» з фотографією «Прапор «Сокола-Батька», на якій за старшину «Сокола-Батька» висту-
• ISSN 2304-7410. Прикарпатський вісник НТШ. Думка. – 2017. – No5-6(41-42)
• 252 РЕГІОНАЛЬНЕ УКРАІ?НОЗНАВСТВО
• пає Іван Боберський. Фото «Краєвий здвич у Львові. Вправи вільноруч», «Подвір’я Академії гімназії для 610 учнів (учні на подвір’ї)», «Подвір’я в школі Р. Т. П. для 405 учнів», «Подвір’я в Народнім домі для 763 уч- нів», «Краєвий здвич. Жіночі вправи з рушниками, хустинками, палицями».
• «Добра новина», Львів, ч. 5. Рік І. 1913 р. Уривок із кн. Лункевича «З життя первісного чоловіка і сучасних дикунів», уривок ст. «Про по- чаток письма», «З воєнних образків» (війна на Балканах), картина «Бол- гарська кіннота б’є турецьких піхотинців», фото «На чатах». Поміщено розділи «Здоров’я. Добрі поради», «Всяка всячина» та ін..
• «Добра новина», Львів, ч. 1. Рік І, 1914 р. Журнал відкривається віршем Т. Г. Шевченка «Молитви».
• «Товариш», ч. 1. 14, 15. Львів, 23 мая, 1914 р. Ілюстративаний просвітній часопис. Виходить у Львові щосуботи. Адреса редакції: «Нове слово», Львів, вул. Коперника, 22. Часопис друкує «Десять заповідей Божих для емігрантів», «В країні карлів» (з записок африканського подорожника), «Веселиий куток», «Історія машини до життя», уривки художніх творів.
• «Громадська думка», 1917 рік. Часопис полонених українців у Бецлярі, число 18. Видає «Видавниче Товариство імені Б. Грінченка». Рік ІІІ. Подається детальний аналіз становища в Росії та в інших країнах на початку 1917 р. в ст. «Революція в Росії».
• «Наше життя», 22 жовтня 1918 р. Часопис літературного, громадського, національного життя і кооперації, виходить щотижня у Херсоні. В часописі опублікованиий «Протест Головної Ради Спілки Служачих і Робітників Правобережної залізниці» в оборону української мови як державної, ухвалений на засіданні 27 вересня 1918 року.
• Розділ «З життя «Просвіт» подає відомості у замітках «Про українську школу в м. Херсоні», «Кооперативна школа», «Загальні збори то- вариства «Просвіта» в Херсоні», «Перший з’їзд « Просвіт». У цьому ж номері поміщено портрет і біографічну довідку про артиста і режисера Івана Андрійовича Селика.
• «Наше село», ч. 1, м. Одеса, 26 травня 1918 р.
• Щотижнева селянська газета. Відкриває її «Український Гімн» в такому варіанті: 

"Ще не вмерла Україна, і слава, і воля!

Ще нам, браття-молодці, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороги, як роса на сонці!

Запануєм, браття, ми у своїй сторонці!

Душу, тіло ми положим за свою свободу!

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Гей, гей! Браття милі, нумо братися за діло.

Гей, гей, пора вставати, пора волю добувати!

Наливайко, і Павлюк, і Тарас Трясило,

 Із могили кличуть нас на святе діло.

Гей, згадаймо славну смерть лицарства-козацтва,

Щоб не втратить марно нам свого юнацтва.

Приспів:

Гей, Богдане, гей, Богдане, славний гетьмане!

Нащо віддав Україну Москві на поталу?

Щоб вернути її честь, ляжем головами,

Назовемся України вірними синами!"

• Подаються статті «Наше село», «Що думає робити правительство з земельною справою», «Про гетьманщину», «По Україні», «По Росії», «За границею», «Кооперація на Україні». У замітці «Звідки пішла назва Україна», говориться, що «назва Україна дуже давня. Ще в Іпатіївсько- му літописі від 1187 р. читаємо про Україну Лівобережну з приводу смерті переяславського князя Володимира Глібовича: «И плакалася но немь вси Переяславци.. о немь Укрина много постона». Під 1213 роком читаємо за Україну Правобережну, з приводу князювання Данила Гали- цького: «Данило...єха з братом і прия Берестий і Угровеск і Верещин і Столпье, Камов і всю Україну». В ХVІ ст. і особливо за козацьких часів назва Україна, Українець стала звичайною: «Україною звалася вся наша земля, а українцями – всі наші люде. Тільки в Австрії, де нема велико- русів, українці звуть себе іноді ще й досі русинами, а свою мову русь- кою, або русько-українською».
• «Наше село», No2, 3. 2 червня 1918 р. К. Ягненко виступає із ст. «Чому школа мусить бути українською». Аналізується становище із ви- вченням української мови, де, між іншим, зазначається: «І порішили в Москві: «всі люде, всі однакові – треба і вчити всіх одною мовою, тіль- ки по-московському. Почали зачиняти українські школи, нищити книж- ки, забороняти мову. Надіслали в школи московських вчителів...». У ст. «Заплакана святиня» дається аналіз поезії Т. Шеченка «Іржавець»:
• Як покидали запорожці Великий Луг і матір Січ, Взяли з собою Матір Божу, А більш нічого не взяли. ...Плакали із ними. Заплакала Матір Божа Сльозами святими.
• Можна тут же прочитати вірші Г. Чупринки «Творчість», «Квіти життя», ст. Гордієвського «Світова війна і її причини». Під заголовком «Переяславський трактат» подаються статті, на яких 8 січня 1654 р. Б. Хмельницький пристав до спілки з Московщиною. Оцю умову 1774 року беззаконно зламала Московщина:
• – Україна має самоуправу і незалежність від Московщини.
• – Має право власного законодавства і судівництва.
• – Право вибирати вільними голосами гетьмана і всю старшину. – Приймати послів і умовлятися з чужими державами.
• – Москва не сміє ламати давніх прав селян козаків міст, міщанства та духовенства: Українська церква незалежна од Московської.
• – Україна має своє власне військо.
• – Україна і Московщина допомагають одна одній під час війни. «Наше село», No4, 16 червня 1918 р. Одеса. Катеринівська улиця
• No3. В часописі читаємо «Заяву українських партій до гетьмана», ст. «Для чого потрібна армія Україні», «Відозву Українського Державного Союзу до Німецького народу».
• «Наше село», No5, 23 червня 1918 р. м. Одеса. Поряд із ст. «Листи до селян», «Про кооперацію», «Що потрібно селянській Україні», пода- ються всесторонні новини з України («Знущання над «Просвітами» на Полтавщині» та ін.).
• «Наше село», No6, 30 червня 1918 р. У статті «Дбаємо про освіту» Антоненка дається аналіз роботи товариства «Просвіта», ставляться за- вдання перед просвітянами.
• «Просвіта» в житті села – це той єдиний промінь, який уперше проривається крізь темряву реакції і освічує життя пригніченого селянс- тва. Так не спіть же, товариші селяне, а йдіть до праці, до самоосвіти», – говориться в статті.
• «Дорога». Громадський голос. Ч. 17. Присвячений Василеві Стефанику («Василеві Стефаникові у 60-ліття його дороги життя»). Читаємо вірш «Василь Стефаник», аналіз його творчості, бачимо фотографії «Василь Стефаник разом з Лесем Мартовичем», «Хата Василя Стефаника в с. Русаві, пов. Снятин. У цій хаті він народився, прожив перші літа свойого життя», ст. Жука «З віденських згадок про В. Стефаника».
• «Молоде життя», ч. 6-7. Львів, червень-липень 1922. Рік І. Часопис українського Пласту. Виходить раз в місяць. Відкривається часопис ві- ршем Юри Шкрумеляка «Скоб!», присвяченим пластунам і пластункам. Статті «В дорозі на верхи», «Більше самостійності», «Прогулянка на Маківку (могили січових стрільців)», «Міжнародний конгрес Пласту», «Пластові забави», «Пластові прикмети у гетьмана Б. Хмельницького», «Як виглядає плас в Америці», «Пробуймо збирати сліди», «З пластовой хронічки», «Пластунам за виконання на вакаціях» знайомлять нас з різнобарвним життям пластунів.
• «Молоде життя», ч. 8-9, серпень-грудень 1922 р. Друкується «Гімн дівочого пласту» Олександра Пасовського (муз. Гайворовського), ст. «Пощо і в який спосіб має пластун вести записник».
• «Молоде життя», ч. 3-4, квітень-червень 1923 р. Редактор Степан Тисовський. Львів. Про внутрішню діяльність пластунів говориться в передовій статті «Проба пущі», український уклад старших пластунів – у ст. «Крок вперед». Про проведення літа пластунами розповідається в ст. «Кілька слів про пластові літні табори».
• «На сліді», ч. 3, квітень 1936 р., Львів. Журнал молоді подає «Кодекси молодого покоління» (про пласт).
• «На сліді», ч. 4, травень 1936 р. Журнал відзначає десятиліття смерті С. Петлюри, друкує ст. «Про заповідники», «Воєнні кораблі та їх за- вдання» та ін.
• «На сліді», ч. 5, червень 1936 р. Публікуються статті «Перед останнім шкільним дзвінком», «Міхновський – ідеолог збройної сили» та ін.
• «На сліді», ч. 6, червень 1937 р. Можна ознайомитись з уривками художніх творів, твором Юрія Клена «Прокляті роки» та ін.
• «Народне здоров’я», числа від 1 до 6. Львів. 1938 р. Ілюстративний місячник. Журнали містять статті на медико-гігієнічну тематику.

« повернутися